Життя в суспільстві припускає наявність комплексу рамок і обмежень. Хоч-не-хоч, а виконувати їх доводиться. Обмеження різні по мірі обов'язковості, і якщо за те, що хтось не поступився місцем в транспорті старенькій, його можуть покартати, то за грабіж доведеться на якийсь час розлучитися зі свободою.
Послідовники ідеї повної свободи дитини — мовляв, ще встигне відчути обмеження — насправді надають своєму чаду ведмедячу послугу. З одного боку, відсутність уміння стримувати себе обов'язково негативно позначиться в майбутньому на способі життя людини і його взаємовідносинах з оточенням. З іншої — психологи вважають, що дітям не просто потрібні рамки поведінки. Система заборон і правил поведінки полегшує дитяче життя, робить воно звичним, зрозумілим, комфортним і безпечним. Діти чекають від мам і пап звичних вказівок і готові їх виконувати.
Чому ж тоді так важко іноді добитися, щоб батьківські заборони виконувалися? Все дуже просто. Заборона забороні розбрат, і якщо формулювати батьківські "табу" правильно, то і вірогідність дотримання правил буде високою.
Заборона має бути ясна і зрозуміла. Не можна "тому що не можна", або "тому що тому" — не аргумент. Діти пізнають життя, і подібні заборони тільки збуджують їх цікавість. Пояснюйте суть заборони і його причини словами ясними і зрозумілими, "без високих матерій", при вихованні дитини — говорите мовою дитини.
Заборона має бути конкретною і однозначною. Дорослим цілком зрозуміло, що якщо просять не стукати ложкою об стіл, значить, просять не шуміти. Але дитина сприймає заборону зовсім інакше, без узагальнень, до яких просто не в змозі додуматися. Не можна ложкою? Ну, тоді я вилку візьму. Роздратована матуся закипає і кидається на дитину з лайкою. А всього лише і потрібно було, що терпляче, точно і дохідливо пояснити, в чому проблема.
Дотримуйтеся власних заборон. Найяскравіший приклад — бесіда про шкоду паління батька, що палить, і підростаючого сина. Можна привести найправильніші аргументи і обгрунтування, але підліток все одно закурить. Це питання часу, як стверджує статистика.
Стежте за тоном розмови. Батько — не пахан в злодійській компанії, у взаємовідносинах з дітьми грубість і загрози неприйнятні. Дитині буває важко виконати заборону, спрямовану на щось їм бажане. Грубий тон не полегшить, а ускладнить його завдання.
Не забороняйте те, без чого дитині не обійтися. Пом'якшіть заборону обмовками. Наприклад — калюжі. Скільки ні лай, а діти все одно до них тягнуться, адже це так цікаво — по них ходити. Поясніть, що досліджувати калюжі можна, але тільки у високих гумових чоботях.
Для підлітків куди важливіше за батьківські заборони може виявитися думка компанії. Бути білою вороною і об'єктом кепкувань тільки тому, що виконуєш батьківські вимоги, ніхто з тинейджерів не погодиться.
Обігравайте заборони в іграх. Гра — форма пізнання світу. Не соромтеся "згадати дитинство" і пограти з дитиною, йому буде цікаво з мамою або папою. Попутно розіграйте заборонені ситуації, приміром, покажіть, що може статися з ведмедиком, що висунувся у відкрите вікно.
Рамки допустимої поведінки дитини потрібні. Але вони не мета, а тільки засіб. Тому останнє правило: забороняйте тільки те, що ніяк не можете дозволити.
Успіхів!
